Suchergebnisse

Introduction. Ukraine has chosen to integration in Euro-Atlantic security structures, and since 2014 has been actively pursuing a Euro-Atlantic course. As a NATO graduate country, Ukraine has to fulfill a number of requirements for NATO membership, one of the key ones being proficiency in military personnel in a foreign language (English) not lower than the SMR-2 (functional) according to the NATO STANAG 6001 standard. However, the average among militaries is SMR-1 (survival). Such an indicator is insufficient to meet NATO requirements, so the article attempts to identify groups of reasons for such a level of foreign language proficiency by military personnel of the Armed Forces of Ukraine and suggested ways of overcoming this problem.Purpose. To study the requirements of the governing documents on the level of foreign language proficiency of military personnel, to determine the reasons for the lack of proficiency in the foreign language of military personnel of the Ukrainian Armed Forces. Research methods: system analysis, induction and deduction, comparison, classification, generalization and systematization.Results: identifying groups of reasons for a low level in a foreign language and some recommendations for improving it.Originality. At present, the level in a foreign language (English) by military personnel of the Armed Forces of Ukraine is a rather problematic issue. Unless military personnel in the Armed Forces of Ukraine increase, their level of foreign language skills to NATO requires there can be no question of joining NATO. Therefore, the study identified the reasons for the low level in a foreign language proficiency by military personnel of the Armed Forces of Ukraine and some recommendations for improving it that may be useful for solving this problem.Conclusion. The study suggests that there is currently a problem of a low level in in a foreign language (English) and identifies four groups of reasons for this low level and some recommendations to address the current problem. At the same time, the research leads us to state that the solution of the topic raised depends on the militaries (himself), including, who, however, needs to be supported and motivated.It should be noted that the achievement of the required level in a foreign language by Ukrainian Armed Forces personnel is one of the priority and at the same time problematic tasks for the Armed Forces, so it is necessary to further investigate this issue in search of the best ways to solve this problem. ; В статье проанализировано современное состояние и перспективы развития системы подготовки военнослужащих по английскому языку. Определены требования руководящих документов в знания иностранного языка военнослужащих и определенные группы причин недостаточного уровня владения иностранным языком военнослужащих вооруженных сил Украины. ; У статті проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку системи підготовки військовослужбовців з англійської мови. Визначені вимоги керівних документів до знання з іноземної мови військовослужбовців та визначені групи причин недостатнього рівня володіння іноземною мовою військовослужбовців збройних сил України.

Introduction. Ukraine has chosen to integration in Euro-Atlantic security structures, and since 2014 has been actively pursuing a Euro-Atlantic course. As a NATO graduate country, Ukraine has to fulfill a number of requirements for NATO membership, one of the key ones being proficiency in military personnel in a foreign language (English) not lower than the SMR-2 (functional) according to the NATO STANAG 6001 standard. However, the average among militaries is SMR-1 (survival). Such an indicator is insufficient to meet NATO requirements, so the article attempts to identify groups of reasons for such a level of foreign language proficiency by military personnel of the Armed Forces of Ukraine and suggested ways of overcoming this problem.Purpose. To study the requirements of the governing documents on the level of foreign language proficiency of military personnel, to determine the reasons for the lack of proficiency in the foreign language of military personnel of the Ukrainian Armed Forces. Research methods: system analysis, induction and deduction, comparison, classification, generalization and systematization.Results: identifying groups of reasons for a low level in a foreign language and some recommendations for improving it.Originality. At present, the level in a foreign language (English) by military personnel of the Armed Forces of Ukraine is a rather problematic issue. Unless military personnel in the Armed Forces of Ukraine increase, their level of foreign language skills to NATO requires there can be no question of joining NATO. Therefore, the study identified the reasons for the low level in a foreign language proficiency by military personnel of the Armed Forces of Ukraine and some recommendations for improving it that may be useful for solving this problem.Conclusion. The study suggests that there is currently a problem of a low level in in a foreign language (English) and identifies four groups of reasons for this low level and some recommendations to address the current problem. At the same time, the research leads us to state that the solution of the topic raised depends on the militaries (himself), including, who, however, needs to be supported and motivated.It should be noted that the achievement of the required level in a foreign language by Ukrainian Armed Forces personnel is one of the priority and at the same time problematic tasks for the Armed Forces, so it is necessary to further investigate this issue in search of the best ways to solve this problem. ; В статье проанализировано современное состояние и перспективы развития системы подготовки военнослужащих по английскому языку. Определены требования руководящих документов в знания иностранного языка военнослужащих и определенные группы причин недостаточного уровня владения иностранным языком военнослужащих вооруженных сил Украины. ; У статті проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку системи підготовки військовослужбовців з англійської мови. Визначені вимоги керівних документів до знання з іноземної мови військовослужбовців та визначені групи причин недостатнього рівня володіння іноземною мовою військовослужбовців збройних сил України.

У статті проаналізовано мету, етапи та напрями трансформації НАТО в період з 90-х рр. ХХ ст. та по сьогодні в умовах трансформації геополітичного простору Європейського континенту. Метою перетворень є здатність Альянсу відповідати на загрози у сфері безпеки та забезпечення ефективного виконання ним поставлених завдань. Трансформація НАТО є однією з найважливіших умов реалізації завдань Альянсу у галузі безпеки, є тривалим і безперервним процесом та охоплює низку сфер: політичну, економічну, військову, організаційну, освітню та морально-психологічну. ; Проблема становления механизмов международной безопасности в Европе в конце 90-х гг. ХХ в. и начала XXI века теснейшим образом связана с трансформацией НАТО и вооруженных сил стран-членов Альянса.Актуальность исследований по данной тематике обусловлено потребностями проведения реформирования ВС Украины в условиях агрессии РФ против Украины, изменения внешнего политического курса Украины на евроатлантическую интеграцию и сотрудничества со странами-членами НАТО. Целью статьи является проведение анализа этапов, цели и направления трансформации НАТО в условиях трансформации геополитического пространства европейского континента, сквозь призму трех последних стратегических концепций НАТО, после окончания "холодной войны".Объективная потребность быть способным противостоять современным новым угрозам вызвала необходимость изменений в функционировании Альянса, что нашло свое выражение в новом и распространенном понятии "трансформация". Трансформация – это процесс, в котором сочетается опыт, инновационное мышление, совершенствование концепций, результаты исследований и технологии, опыт, обучение и образование с целью улучшения уровня возможностей. Трансформация НАТО определяет сущность современного Альянса. Целью преобразований есть возможность Альянса соответствовать ситуации в сфере безопасности и обеспечения выполнения им поставленных задач. В соответствии к принятым решением трансформация охватывает ряд сфер: политическую, военную, организационную, структурную, образовательную и другие.Условно можно выделить три этапа трансформации Альянса: первый ‑ с начала 90-х годов до 11 сентября 2001 года; второй – с 11.09.2001 г. до начала агрессии РФ против Украины; третий – с марта 2014 и продолжается по настоящее время.На первом этапе, императив трансформации фактически предстал перед НАТО с момента окончания холодной войны – ликвидации Организации Варшавского договора (ОВД), распада СССР.Историческое решение НАТО о применении статьи 5 Вашингтонского договора и предоставлении помощи США после терактов 11 сентября 2001 года, стало началом второго этапа трансформации НАТО, характеризуется продолжением трансформационных процессов, начатых на первом этапе.Агрессия РФ против Украины возродила риски международных столкновений и показала, что территориальная целостность любой страны находится под угрозой, и стала началом третьего этапа трансформации НАТО, продолжается по настоящее время и характеризуется переходом от "стратегии страховании" союзников в Европе к "стратегии сдерживания" агрессии РФ.Трансформация НАТО является одной из важнейших условий реализации задач Альянса в области безопасности, ее цель – укрепить способность противостоять существующим и новым угрозам безопасности ХХ века, выполнять полный спектр военных операций и миссий на своей территории и за ее пределами. Трансформация НАТО является длительным и непрерывным процессом. ; The problem of the formation of international security mechanisms inEuropein the late 90's of the twentieth century and the beginning of the twenty-first century is most closely connected with the transformation of NATO and the armed forces of the Allies.The urgency of research on this topic is conditioned by the need for reforming the Armed Forces of Ukraine in conditions of aggression of the Russian Federation (RF) againstUkraine, changes inUkraine's foreign policy course towards Euro-Atlantic integration and cooperation with NATO member-states. The purpose of the article is to analyze the stages, goals and directions of NATO's transformation in the context of transforming the geopolitical space of the European continent, through the prism of the last three NATO Strategic Concepts, after the end of the Cold War.The objective need to be able to withstand the present-day new threats has caused the need for changes in the functioning of theAlliance, which is reflected in the new and widespread notion of "transformation". Transformation is a process that combines experience, innovative thinking, concept improvement, research and technology, experimentation, learning, and education to improve opportunities. NATO transformation determines the essence of the modernAlliance.The goal of transformation is the ability of theAllianceto meet the security situation and ensure that it effectively performs the tasks it has undertaken. In accordance with the decisions made, transformation covers a number of areas: political; military; organizational; structural educational and others.The three stages of the transformation of theAlliancecan be defined conditionally: the first – from the beginning of the 90-ies of the twentieth century until September 11, 2001; the second one – from 11.09.2001 before the beginning of the RF aggression againstUkraine; the third – from March 2014 and continues to the present.At the first stage, the imperative of transformation actually came to NATO since the end of the Cold War – the abolition of the Warsaw Pact (ATS), the collapse of theUSSR.NATO's historic decision to apply Article 5 of the Washington Treaty and to assist theUnited Statesafter the terrorist attacks of September 11, 2001, launched the second phase of NATO's transformation, characterized by the continuation of the transformational processes initiated in the first phase.The RF aggression againstUkrainerevived the risks of international clashes and showed that the territorial integrity of any country was not threatened and initiated the third stage of NATO's transformation, which continues to date and is characterized by the transition from the "insurance strategy" of the allies inEurope, to the "containment strategy" aggression of the RF.NATO's transformation is one of the most important conditions for achieving the Alliance's security objectives, its objective is to strengthen the Alliance's ability to counter existing and new security threats of the 21st century, to carry out a full range of military operations and missions on its territory and beyond. NATO transformation is a long and continuous process.

The article, based on fundamental works in the field of conflict studies, articles of modern researchers, international legal documents, attempted to analyze the role and importance of the use of military force in resolving modern military conflicts, causes and international norms of its use. Today, with the appearance of new hybrid conflicts, there is a reassessment of the role and importance of the use of military force in resolving modern military conflicts. Nevertheless, the war in Ukraine, Afghanistan, Syria, Libya, and Yemen has proved that humanity is not yet ready to switch completely to non-military conflict resolution tools and to abandon the use of military force. Unfortunately, as history shows, the most effective and, at the same time, the most radical tool for resolving armed conflicts today is the use of military forces and means. The article defines that the military power of the state is an integrated quantity that embodies the power not only of its armed forces, but also of the military economy, science, morale of the people and soldiers of the armed forces and is used as a cardinal measure of conflict resolution. Military force remains an integral tool in deterring modern military conflicts, one of the main means of achieving foreign policy goals. But, at the same time, the use of military force and means in general does not solve the problem of resolving the current military conflict. At best, it only creates the preconditions for this purpose. Great importance in consolidating peace in resolving the current military conflict is given to non-military measures. ; В статье, на основе фундаментальных работ в области конфликтологии, статей современных исследователей, международных нормативно-правовых документов проведен анализ роли и значения использования военной силы при решении современных военных конфликтов, причины и международные нормы ее использования. Сегодня, с появлением новых гибридных конфликтов происходит переоценка роли и значения использования военной силы при решении современных военных конфликтов. Но, тем не менее, война в Украине, Афганистане, Сирии, Ливии, Йемене доказала, что человечество еще не готово перейти полностью на невоенные инструменты разрешения конфликтов и отказаться от применения военной силы. К сожалению, как показывает история, сегодня самым действенным и, в то же время, радикальным инструментом урегулирования вооруженных конфликтов остается использование военных сил и средств. В статье определено, что военная сила государства ‑ величина интегрированная, воплощающая в себе мощь не только ее вооруженных сил, но и военной экономики, науки, морального духа народа и воинов вооруженных сил и используется как кардинальная мера разрешения конфликтов. Военная сила остается неотъемлемым инструментом урегулирования современных военных конфликтов, одним из основных средств достижения внешнеполитических целей. Но, в то же время, применение военных сил и средств в общем не решают проблему урегулирования современного военного конфликта. В лучшем случае оно создает лишь предпосылки для этой цели. Большое значение в закреплении мира при решении современного военного конфликта уделяется и невоенным мерам. ; У статті, на основі фундаментальних робіт в галузі конфліктології, статей сучасних дослідників, міжнародних нормативно-правових документів відбулася спроба проаналізувати роль і значення використання воєнної сили при вирішенні сучасних воєнних конфліктів, причини і міжнародні норми її використання. Сьогодні, з появою нових гібридних конфліктів відбувається переоцінка ролі і значення використання воєнної сили при вирішенні сучасних воєнних конфліктів. Але, тим не менш, війна в Україні, Афганістані, Сирії, Лівії, Ємені довів, що людство ще не готове перейти повністю на невоєнні інструменти вирішення конфліктів і відмовитись від застосування воєнної сили. Нажаль, як доводить історія, сьогодні найдієвішим та, в той же час, найрадикальнішим інструментом врегулювання збройних конфліктів залишається використання воєнних сил і засобів. В статті визначено, що воєнна сила держави – величина інтегрована, що втілює у собі міць не тільки її збройних сил, а й військової економіки, науки, морального духу народу і воїнів збройних сил і використовується як кардинальна міра вирішення конфліктів. Воєнна сила залишається невід'ємним інструментом врегулювання сучасних воєнних конфліктів, одним з основних засобів досягнення зовнішньополітичних цілей. Але, в той же час, застосування воєнних сил і засобів загалом не вирішують проблему врегулювання сучасного воєнного конфлікту. У кращому випадку воно створює лише передумови для цієї мети. Велике значення у закріпленні миру при вирішенні сучасного воєнного конфлікту приділяється і невоєнним заходам.

The article, based on fundamental works in the field of conflict studies, articles of modern researchers, international legal documents, attempted to analyze the role and importance of the use of military force in resolving modern military conflicts, causes and international norms of its use. Today, with the appearance of new hybrid conflicts, there is a reassessment of the role and importance of the use of military force in resolving modern military conflicts. Nevertheless, the war in Ukraine, Afghanistan, Syria, Libya, and Yemen has proved that humanity is not yet ready to switch completely to non-military conflict resolution tools and to abandon the use of military force. Unfortunately, as history shows, the most effective and, at the same time, the most radical tool for resolving armed conflicts today is the use of military forces and means. The article defines that the military power of the state is an integrated quantity that embodies the power not only of its armed forces, but also of the military economy, science, morale of the people and soldiers of the armed forces and is used as a cardinal measure of conflict resolution. Military force remains an integral tool in deterring modern military conflicts, one of the main means of achieving foreign policy goals. But, at the same time, the use of military force and means in general does not solve the problem of resolving the current military conflict. At best, it only creates the preconditions for this purpose. Great importance in consolidating peace in resolving the current military conflict is given to non-military measures. ; В статье, на основе фундаментальных работ в области конфликтологии, статей современных исследователей, международных нормативно-правовых документов проведен анализ роли и значения использования военной силы при решении современных военных конфликтов, причины и международные нормы ее использования. Сегодня, с появлением новых гибридных конфликтов происходит переоценка роли и значения использования военной силы при решении современных военных конфликтов. Но, тем не менее, война в Украине, Афганистане, Сирии, Ливии, Йемене доказала, что человечество еще не готово перейти полностью на невоенные инструменты разрешения конфликтов и отказаться от применения военной силы. К сожалению, как показывает история, сегодня самым действенным и, в то же время, радикальным инструментом урегулирования вооруженных конфликтов остается использование военных сил и средств. В статье определено, что военная сила государства ‑ величина интегрированная, воплощающая в себе мощь не только ее вооруженных сил, но и военной экономики, науки, морального духа народа и воинов вооруженных сил и используется как кардинальная мера разрешения конфликтов. Военная сила остается неотъемлемым инструментом урегулирования современных военных конфликтов, одним из основных средств достижения внешнеполитических целей. Но, в то же время, применение военных сил и средств в общем не решают проблему урегулирования современного военного конфликта. В лучшем случае оно создает лишь предпосылки для этой цели. Большое значение в закреплении мира при решении современного военного конфликта уделяется и невоенным мерам. ; У статті, на основі фундаментальних робіт в галузі конфліктології, статей сучасних дослідників, міжнародних нормативно-правових документів відбулася спроба проаналізувати роль і значення використання воєнної сили при вирішенні сучасних воєнних конфліктів, причини і міжнародні норми її використання. Сьогодні, з появою нових гібридних конфліктів відбувається переоцінка ролі і значення використання воєнної сили при вирішенні сучасних воєнних конфліктів. Але, тим не менш, війна в Україні, Афганістані, Сирії, Лівії, Ємені довів, що людство ще не готове перейти повністю на невоєнні інструменти вирішення конфліктів і відмовитись від застосування воєнної сили. Нажаль, як доводить історія, сьогодні найдієвішим та, в той же час, найрадикальнішим інструментом врегулювання збройних конфліктів залишається використання воєнних сил і засобів. В статті визначено, що воєнна сила держави – величина інтегрована, що втілює у собі міць не тільки її збройних сил, а й військової економіки, науки, морального духу народу і воїнів збройних сил і використовується як кардинальна міра вирішення конфліктів. Воєнна сила залишається невід'ємним інструментом врегулювання сучасних воєнних конфліктів, одним з основних засобів досягнення зовнішньополітичних цілей. Але, в той же час, застосування воєнних сил і засобів загалом не вирішують проблему врегулювання сучасного воєнного конфлікту. У кращому випадку воно створює лише передумови для цієї мети. Велике значення у закріпленні миру при вирішенні сучасного воєнного конфлікту приділяється і невоєнним заходам.

Introduction. Foreign language training system and respectively foreign language proficiency assessment of Ukrainian Armed Forces personnel in compliance with NATO standards, require improvement and acceleration at the current stage of Ukraininan Armed Forces reform and the decision made by Ukraine concerning its foreign political course. Purpose – comparative analysis of the system of foreign language proficiency assessment of Ukrainian Armed Forces personnel using standardized methodology in accordance with NATO STANAG 6001 standards and current popular means, namely: IELTS, TOEFL, ECL.Methods: system analysis, induction and deduction, comparison, classification, generalization and systematization.Results. The essence, requirements and assessment criteria of such modern foreign language proficiency assessment means as: IELTS, TOEFL, ECL and assessment in accordance with STANAG 6001 NATO standard are researched in the article. The comparative analysis of the proficiency assessement method in accordance with "STANAG 6001" and such proficiency assessement means as IECL, TOEFIL, ECL has been carried out.Originality. In the course of the research, we found out that each of the methods we investigated had its own rating scale, criteria, and levels of foreign language proficiency. All methods cover such language skills as speaking, writing, reading, listening. IECL, TOEFIL, ECL can be carried out remotely. Currently, Foreign Languages Education and Research Centre of the National Defence University of Ukraine named after Ivan Chernyahovskyі is developing software that will allow taking the NATO STANAG 6001 test remotely in the future. Therefore, an analysis of current methods of foreign language proficiency assessment will be useful in the process of software development.Conclusion. Foreign language proficiency testing according to STANAG 6001 remains today the most effective and efficient method of assessing the foreign language proficiency level of the personnel of the Armed Forces of Ukraine. It allows in a sufficiently limited time to assess the level of foreign language skills of the military personnel objectively, taking into account military aspects. ; В статье проведен сравнительный анализ системы оценивания уровня владения иностранным языком личного состава Вооруженных Сил Украины по методике согласно стандарту НАТО STANAG 6001 и современных популярных методик с применением тестов: IELTS, TOEFL, ECL. ; В статті проведено порівняльний аналіз системи оцінювання рівня володіння іноземною мовою особового складу Збройних Сил України за методикою відповідно до стандарту НАТО STANAG 6001 та сучасних популярних методик із застосуванням тестів: IELTS, TOEFL, ECL.

Introduction. Foreign language training system and respectively foreign language proficiency assessment of Ukrainian Armed Forces personnel in compliance with NATO standards, require improvement and acceleration at the current stage of Ukraininan Armed Forces reform and the decision made by Ukraine concerning its foreign political course. Purpose – comparative analysis of the system of foreign language proficiency assessment of Ukrainian Armed Forces personnel using standardized methodology in accordance with NATO STANAG 6001 standards and current popular means, namely: IELTS, TOEFL, ECL.Methods: system analysis, induction and deduction, comparison, classification, generalization and systematization.Results. The essence, requirements and assessment criteria of such modern foreign language proficiency assessment means as: IELTS, TOEFL, ECL and assessment in accordance with STANAG 6001 NATO standard are researched in the article. The comparative analysis of the proficiency assessement method in accordance with "STANAG 6001" and such proficiency assessement means as IECL, TOEFIL, ECL has been carried out.Originality. In the course of the research, we found out that each of the methods we investigated had its own rating scale, criteria, and levels of foreign language proficiency. All methods cover such language skills as speaking, writing, reading, listening. IECL, TOEFIL, ECL can be carried out remotely. Currently, Foreign Languages Education and Research Centre of the National Defence University of Ukraine named after Ivan Chernyahovskyі is developing software that will allow taking the NATO STANAG 6001 test remotely in the future. Therefore, an analysis of current methods of foreign language proficiency assessment will be useful in the process of software development.Conclusion. Foreign language proficiency testing according to STANAG 6001 remains today the most effective and efficient method of assessing the foreign language proficiency level of the personnel of the Armed Forces of Ukraine. It allows in a sufficiently limited time to assess the level of foreign language skills of the military personnel objectively, taking into account military aspects. ; В статье проведен сравнительный анализ системы оценивания уровня владения иностранным языком личного состава Вооруженных Сил Украины по методике согласно стандарту НАТО STANAG 6001 и современных популярных методик с применением тестов: IELTS, TOEFL, ECL. ; В статті проведено порівняльний аналіз системи оцінювання рівня володіння іноземною мовою особового складу Збройних Сил України за методикою відповідно до стандарту НАТО STANAG 6001 та сучасних популярних методик із застосуванням тестів: IELTS, TOEFL, ECL.

У статті проведено аналіз надання підтримки силам безпеки Афганістану з боку НАТО. Визначено основні ключові напрями діяльності Північноатлантичного Альянсу в ході "Операції з підтримання безпеки в Афганістані" силами контингенту ISAF, місії "Рішуча підтримка" та довгострокового співробітництва. ; На сегодня коллективная оборона остается главной задачей НАТО. Появление новых вызовов и угроз, которые возникают далеко за пределами зоны ответственности этой организации, в частности терроризм, являют собой вызовы, которые невозможно преодолеть, исходя лишь из "территориального" понимание безопасности. Итак, изучение и анализ поддержки НАТО сил безопасности других стран является важным, учитывая процессы, происходящие на востоке Украины.В статье проанализирован опыт деятельности НАТО по оказанию поддержки институтам обороны и безопасности Афганистана во время "Операции по поддержанию безопасности в Афганистане" силами контингента ISAF (International Security Assistance Force, ISAF) во время миссии НАТО "Решительная поддержка" (РП-А), а также в рамках долгосрочного сотрудничества.Поддержка во время "Операции по поддержанию безопасности в Афганистане" силами контингента ISAF. Мандат ИСАФ сначала ограничивался обеспечением безопасности в Кабуле и вокруг него. В октябре 2003 года ООН распространила полномочия ИСАФ на всю территорию Афганистана (Резолюция СБ ООН № 1510), что положило путь для расширения деятельности миссии по всей стране.Поддержка в ходе выполнения миссии "Решительная поддержка" (РП-А). Принципиальной функцией миссии РП-А является предоставление консультативной помощи правительству Афганистана по развитию операционных возможностей Афганских национальных сил безопасности и обороны, в том числе с применением экспедиционных групп советников (Expeditionary Advisory Package) вне пунктов постоянной дислокации. По словам Генерального секретаря НАТО, миссия РП-А является миссией по учебной подготовке консультированию и содействию афганским силам безопасности.Поддержка в рамках долгосрочного сотрудничества. Несмотря на то, что НАТО сосредоточивает усилия по поддержке Афганистана в рамках миссии РП-А и финансирование афганских сил безопасности продолжается работа и в области долгосрочного партнерства, которое включает политический диалог и практическое сотрудничество между НАТО и Афганистаном.Выводы.1. Поддержка сил безопасности и обороны Афганистана проводится НАТО по трем важным направлениям – в рамках не боевой миссии "Решительная поддержка", которая стала логическим продолжением боевой операции – "Операции по поддержанию безопасности в Афганистане" силами контингента ISAF, финансовая поддержка в рамках фонда, которым руководит НАТО совместно с фондом ООН и в рамках долгосрочного сотрудничества.2. Несмотря на значительный объем финансирования и поддержки сил безопасности и обороны Афганистана не способны полностью контролировать ситуацию в стране самостоятельно без международной помощи.3. Перспективным направлением практической помощи НАТО Афганистан считается постепенный переход к "Устойчивому партнерству".Дальнейшие исследования целесообразно сосредоточить на изучении опыта поддержки НАТО сектора безопасности и обороны других стран, не являющихся членами НАТО с целью определения концептуальных подходов, общих принципов и тенденций по оказанию помощи, а также особенностей формирования и принятия решений в поддержку отдельных стран в политической, военной и других сферах. ; Today, collective defense remains the main task of NATO. The emergence of new challenges and threats that arise far beyond the borders of the area of responsibility of this Organization, in particular terrorism, are challenges that can not be overcome solely on the basis of a "territorial" understanding of security.Therefore, the study and analysis of NATO support to the security forces of other countries is important given the processes taking place in easternUkraine.The purpose of the article. Analyze the experience of NATO activities to provide support to Afghanistan's defense and security institutions during the "Security Operations in Afghanistan" by the International Security Assistance Force (ISAF) contingent within the NATO Resolute Support Mission (RS-A), as well as in the within the framework of long-term cooperation.Support for the "Security Operations in Afghanistan" by the contingent of ISAF.The ISAF mandate was initially confined to security in and around Kabul. In October 2003, the UN extended the mandate of ISAF to the entire territory of Afghanistan (UNSCR 1510), which paved the way for expanding its mission throughout the country.Support during the mission "Resolute Support" (RS-A).The principal function of the RS-A mission is to provide advisory and consultative assistance to the Government of Afghanistan on the development of the operational capabilities of the Afghan national security and defense forces, including with the use of Expeditionary Advisory Packages outside the permanent locations. According to the Secretary-General of NATO, the RS-A mission is a mission to train advisers and assist the Afghan security forces.Support in the framework of long-term cooperationDespite the fact that NATO focuses its support efforts onAfghanistanwithin the framework of the RS-A mission and the financing of the Afghan security forces, work continues in the area of long-term partnership, which includes political dialogue and practical cooperation between NATO andAfghanistan.Conclusions:1. The support of the Afghan security and defense forces is carried out by NATO in three important areas - within a non-combat Resolute Support Mission, which was the logical continuation of the military operation, "Operation Security Assistance in Afghanistan" by the contingent of the ISAF, financial support under the fund managed by NATO together with the UN fund and in the framework of long-term cooperation.2. Despite the significant amount of funding and support to the Afghan security and defense forces, they are not able to fully control the situation in the country independently without international assistance.3. A promising direction for NATO's practical assistance to Afghanistan is the gradual transition to a Sustainable Partnership.Further studies should focus on the study of NATO's support of the security and defense sector of non-NATO countries in order to identify conceptual approaches, general principles and tendencies in providing assistance, as well as the peculiarities of shaping and decision-making in support of individual countries in political, military and other areas.

On April 4, 2020, the democratic community marked the 71st anniversary of the formation of the North Atlantic Treaty Organization. During all this time, NATO has been providing security in the Euro-Atlantic area. All 30 Allies are united by a system of collective defense based on common democratic values and military standards.Our world is changing and NATO is changing with it.What can NATO look like in 2025? Every important aspect of NATO is changing significantly, with the many ups and downs that have taken place since the signing of the Washington Treaty. The Alliance continues to change today and will undoubtedly change even more in the future.The issue of identifying prospects and possible scenarios for NATO's development in the global perspective is given much attention in the works of both domestic and foreign authors and institutions. Many of these articles are normative in nature, addressing the strengths and weaknesses of the Alliance.Recent trends in the North Atlantic Treaty Organization in general and in NATO's Strategic Transformation Command in particular call for a closer examination of possible scenarios for the organization's development in the medium and long term.The article is based on an analysis of the Alliance's four strategic areas for the medium and long term (increasing NATO's involvement in global strategic objectives; reviewing the Alliance's relations with the Russian Federation and China; strengthening NATO-EU cooperation; focusing on the Alliance's internal efforts development and solving the problems of NATO member-countries) the following scenarios of its development were proposed: "destructive", "negative", "positive" and "realistic". Which, in our opinion, is a relevant and very important issue for the direction of Ukraine's military policy and Euro-Atlantic integration for the next 5-10 years, and some additional analysis proposed by the authors will determine the prospects of NATO's military relations with Ukraine. ; 4 апреля 2020 демократическое сообщество отметило семьдесят первую годовщину формирования Организации Североатлантического договора. За все это время НАТО надежно обеспечивает безопасность евроатлантического региона. Все 30 союзников Альянса объединены системой коллективной обороны на основе общих демократических ценностей и военных стандартов.Наш мир меняется и НАТО меняется вместе с ним.Как может выглядеть НАТО в 2025 году? Каждый важный аспект НАТО значительно меняется, характеризуясь многочисленными подъемами и спадами, которые имеют место после подписания Вашингтонского договора. Альянс продолжает меняться сегодня и, безусловно, будет еще больше меняться в будущем.Вопросам определения перспектив и возможных сценариев развития НАТО в глобальной перспективе уделяется много внимания в трудах как отечественных, так и зарубежных авторов и учреждений. Многие из этих статей являются нормативными по характеру, в них рассматриваются преимущества и недостатки деятельности Альянса.Последние тенденции в Организации Североатлантического договора в целом и в Стратегическом командовании НАТО по трансформации в частности побуждают к более внимательного изучения возможных сценариев развития этой организации на среднесрочную и долгосрочную перспективу.В статье на основе проведенного анализа четырех стратегических направлений деятельности Альянса на среднесрочную и долгосрочную перспективу (увеличение спектра привлечения НАТО к решению стратегических задач глобального характера; пересмотр отношений Альянса с Российской Федерацией и Китаем, усиление взаимодействия между НАТО и Европейским Союзом; сосредоточение усилий Альянса на внутреннем развития и решению проблем стран - членов НАТО) были предложены такие сценарии его развития: "сокрушительный", "отрицательный", "положительный" и "реалистичний". Что, по нашему мнению, является актуальным и очень важным вопросом для для направления военннои политики и евроатлантической интеграции Украины на ближайшие 5-10 лет, а некоторый дополнительный анализ, который предлагается авторами, позволит определить перспективу партнерских отношений НАТО с Украиной в военной сфере. ; 4 квітня 2020 р. демократична спільнота відзначила 71-у річницю формування Організації Північноатлантичного договору. За весь цей час НАТО надійно забезпечує безпеку в євроатлантичному регіоні. Всі 30 союзників Альянсу об'єднані системою колективної оборони на засадах спільних демократичних цінностей та воєнних стандартів.Наш світ змінюється і НАТО змінюється разом із ним.Як може виглядати НАТО в 2025 році? Кожен важливий аспект НАТО значно змінюється, характеризуючись численними підйомами і спадами, які мають місце після підписання Вашингтонського договору. Альянс продовжує змінюватись сьогодні і, безперечно, буде ще більше змінюватись у майбутньому.Питанням визначення перспектив і можливих сценаріїв розвитку НАТО в глобальній перспективі приділяється багато уваги у працях як вітчизняних, так і зарубіжних авторів та інституцій. Багато з цих статей є нормативними за характером, в них розглядаються переваги та недоліки діяльності Альянсу.Останні тенденції в Організації Північноатлантичного договору в цілому та в Стратегічному командуванні НАТО з трансформації зокрема спонукають до більш уважного вивчення можливих сценаріїв розвитку цієї організації на середньострокову та довгострокову перспективу.В статті на основі проведеного аналізу чотирьох стратегічних напрямів діяльності Альянсу на середньострокову та довгострокову перспективу (збільшення спектру залучення НАТО до вирішення стратегічних завдань глобального характеру; перегляд відносин Альянсу з Російською Федерацією та Китаєм; посилення взаємодії між НАТО та Європейським Союзом; зосередження зусиль Альянсу на внутрішньому розвитку та вирішенню проблем країн – членів НАТО) були запропоновані такі сценарії його розвитку: "нищівний", "негативний", "позитивний" та "реалістичний". Що, на нашу думку, є актуальним і дуже важливим питанням для напрямку воєнної політики та євроатлантичної інтеграції України на найближчі 5-10 років, а певний додатковий аналіз, який пропонується авторами, дозволить визначити перспективу партнерських відносин НАТО з Україною у військовій сфері.

Since the beginning of Ukraine's declaration of independence in 1991, Poland has been Ukraine's closest and the most important strategic partner.In order to fill the content of the strategic partnership between Poland and Ukraine, the parties have created a certain institutional structure for the partnership. These are permanent mechanisms for implementing and coordinating strategic interests within the partnership (Advisory Committee of the Presidents of Ukraine and Poland, Ukrainian-Polish Joint Commission on Trade and Economic Cooperation, Ukrainian-Polish and Polish-Ukrainian Parliamentary Groups, Permanent Ukrainian-Polish Conference on Issues European integration, Ukrainian-Polish, Polish-Ukrainian forums).But after 2015, there has been a certain crisis in Ukrainian-Polish relations, caused mainly by historical disputes after the Verkhovna Rada of Ukraine recognized the UPA soldiers as participants in the struggle for independence in 2015, and the Polish Seimas in 2016 recognized the Volyn tragedy as a genocide of the Polish people. Some experts have called recent years the worst period in the history of Ukrainian-Polish relations since 1989.Despite these developments, Polish-Ukrainian cooperation has great importance for Ukraine, as the Republic of Poland is one of the first countries convicted the invasion of Russian troops into Ukrainian territory and annexation of Crimea. The leadership of Poland stands for providing Ukraine with international support, material, financial and military-technical assistance from the EU, NATO and the IMF.Therefore, the article identifies priority areas for further defense cooperation between Poland and Ukraine on the basis of the analysis, taking into account contradictions based on the interpretation of historical events. Which, in our opinion, is an urgent and very important issue both for resolving the Donbas conflict and for Ukraine's Euro-Atlantic integration. ; Еще с начала провозглашения независимости Украины в 1991 г. Польша была самым близким и самым важным стратегическим партнером Украины.С целью наполнения содержанием стратегического партнерства Польши и Украины стороны создали определенную институциональную структуру партнерства. Это постоянно действующие механизмы реализации и координации стратегических интересов в рамках партнерства (Консультативный комитет президентов Украины и Республики Польша (РП), Украинский-польская смешанная комиссия по вопросам торговли и экономического сотрудничества, украинская-польская и польско-украинская парламентские группы, Постоянная украинско-польская конференция по вопросам европейской интеграции, Украинский-польский, Польско-украинский форумы).Но после 2015 года в украинско-польских отношениях прослеживается определенный кризис, вызванный преимущественно историческими спорами после того, как Верховная Рада Украины признала воинов УПА участниками борьбы за независимость в 2015 году, а польский сейм в 2016 году признал Волынскую трагедию геноцидом польского народа. Некоторые эксперты называют последние годы худшим периодом в истории украинского-польских отношений после 1989 года.Несмотря на эти события польско-украинское сотрудничество имеет очень большое значение для Украины, ведь РП является одной из первых стран, которая резко осудила вторжение российских войск на украинскую территорию и аннексию Крыма. Руководство РП выступает за предоставление Украине международной поддержки, материальной, финансовой и военно-технической помощи со стороны ЕС, НАТО и МВФ.Поэтому в статье на основе проведенного анализа определены приоритетные направления дальнейшего военного сотрудничества Польши и Украины учитывая противоречия на основе толкования исторических событий. Что, по нашему мнению является актуальным и очень важным вопросом как для решения конфликта на Донбассе, так и евроатлантической интеграции Украины. ; Ще з початку проголошення незалежності України в 1991 р. Польща була найближчим і найважливішим стратегічним партнером України.З метою наповнення змістом стратегічного партнерства Польщі та України сторони створили певну інституційну структуру партнерства. Це постійно діючі механізми реалізації та координації стратегічних інтересів у рамках партнерства (Консультативний комітет президентів України та Республіки Польща, Українсько-польська змішана комісія з питань торгівлі та економічного співробітництва, українсько-польська та польсько-українська парламентські групи, Постійна українсько-польська конференція з питань європейської інтеграції, Українсько-польський, Польсько-український форуми).Але після 2015 року в українсько-польських відносинах простежується певна криза, спричинена, переважно, історичними суперечками після того, як Верховна Рада України визнала воїнів УПА учасниками боротьби за незалежність у 2015 році, а польський сейм у 2016 році визнав Волинську трагедію геноцидом польського народу. Деякі експерти називають останні роки найгіршим періодом в історії українсько-польських відносин після 1989 року.Не дивлячись на ці події польсько-українська співпраця має дуже велике значення для України, адже Республіка Польща є однією із перших країн, яка різко засудила вторгнення російських військ на українську територію і анексію Криму. Керівництво РП виступає за надання Україні міжнародної підтримки, матеріальної, фінансової та військово-технічної допомоги з боку ЄС, НАТО і МВФ.Тому в статті на основі проведеного аналізу визначені пріоритетні напрями подальшого оборонного співробітництва Польщі та України враховуючи суперечності на основі тлумачення історичних подій. Що, на нашу думку, є актуальним і дуже важливим питанням як для вирішення конфлікту на Донбасі, так і для євроатлантичної інтеграції України.

On April 4, 2020, the democratic community marked the 71st anniversary of the formation of the North Atlantic Treaty Organization. During all this time, NATO has been providing security in the Euro-Atlantic area. All 30 Allies are united by a system of collective defense based on common democratic values and military standards.Our world is changing and NATO is changing with it.What can NATO look like in 2025? Every important aspect of NATO is changing significantly, with the many ups and downs that have taken place since the signing of the Washington Treaty. The Alliance continues to change today and will undoubtedly change even more in the future.The issue of identifying prospects and possible scenarios for NATO's development in the global perspective is given much attention in the works of both domestic and foreign authors and institutions. Many of these articles are normative in nature, addressing the strengths and weaknesses of the Alliance.Recent trends in the North Atlantic Treaty Organization in general and in NATO's Strategic Transformation Command in particular call for a closer examination of possible scenarios for the organization's development in the medium and long term.The article is based on an analysis of the Alliance's four strategic areas for the medium and long term (increasing NATO's involvement in global strategic objectives; reviewing the Alliance's relations with the Russian Federation and China; strengthening NATO-EU cooperation; focusing on the Alliance's internal efforts development and solving the problems of NATO member-countries) the following scenarios of its development were proposed: "destructive", "negative", "positive" and "realistic". Which, in our opinion, is a relevant and very important issue for the direction of Ukraine's military policy and Euro-Atlantic integration for the next 5-10 years, and some additional analysis proposed by the authors will determine the prospects of NATO's military relations with Ukraine. ; 4 апреля 2020 демократическое сообщество отметило семьдесят первую годовщину формирования Организации Североатлантического договора. За все это время НАТО надежно обеспечивает безопасность евроатлантического региона. Все 30 союзников Альянса объединены системой коллективной обороны на основе общих демократических ценностей и военных стандартов.Наш мир меняется и НАТО меняется вместе с ним.Как может выглядеть НАТО в 2025 году? Каждый важный аспект НАТО значительно меняется, характеризуясь многочисленными подъемами и спадами, которые имеют место после подписания Вашингтонского договора. Альянс продолжает меняться сегодня и, безусловно, будет еще больше меняться в будущем.Вопросам определения перспектив и возможных сценариев развития НАТО в глобальной перспективе уделяется много внимания в трудах как отечественных, так и зарубежных авторов и учреждений. Многие из этих статей являются нормативными по характеру, в них рассматриваются преимущества и недостатки деятельности Альянса.Последние тенденции в Организации Североатлантического договора в целом и в Стратегическом командовании НАТО по трансформации в частности побуждают к более внимательного изучения возможных сценариев развития этой организации на среднесрочную и долгосрочную перспективу.В статье на основе проведенного анализа четырех стратегических направлений деятельности Альянса на среднесрочную и долгосрочную перспективу (увеличение спектра привлечения НАТО к решению стратегических задач глобального характера; пересмотр отношений Альянса с Российской Федерацией и Китаем, усиление взаимодействия между НАТО и Европейским Союзом; сосредоточение усилий Альянса на внутреннем развития и решению проблем стран - членов НАТО) были предложены такие сценарии его развития: "сокрушительный", "отрицательный", "положительный" и "реалистичний". Что, по нашему мнению, является актуальным и очень важным вопросом для для направления военннои политики и евроатлантической интеграции Украины на ближайшие 5-10 лет, а некоторый дополнительный анализ, который предлагается авторами, позволит определить перспективу партнерских отношений НАТО с Украиной в военной сфере. ; 4 квітня 2020 р. демократична спільнота відзначила 71-у річницю формування Організації Північноатлантичного договору. За весь цей час НАТО надійно забезпечує безпеку в євроатлантичному регіоні. Всі 30 союзників Альянсу об'єднані системою колективної оборони на засадах спільних демократичних цінностей та воєнних стандартів.Наш світ змінюється і НАТО змінюється разом із ним.Як може виглядати НАТО в 2025 році? Кожен важливий аспект НАТО значно змінюється, характеризуючись численними підйомами і спадами, які мають місце після підписання Вашингтонського договору. Альянс продовжує змінюватись сьогодні і, безперечно, буде ще більше змінюватись у майбутньому.Питанням визначення перспектив і можливих сценаріїв розвитку НАТО в глобальній перспективі приділяється багато уваги у працях як вітчизняних, так і зарубіжних авторів та інституцій. Багато з цих статей є нормативними за характером, в них розглядаються переваги та недоліки діяльності Альянсу.Останні тенденції в Організації Північноатлантичного договору в цілому та в Стратегічному командуванні НАТО з трансформації зокрема спонукають до більш уважного вивчення можливих сценаріїв розвитку цієї організації на середньострокову та довгострокову перспективу.В статті на основі проведеного аналізу чотирьох стратегічних напрямів діяльності Альянсу на середньострокову та довгострокову перспективу (збільшення спектру залучення НАТО до вирішення стратегічних завдань глобального характеру; перегляд відносин Альянсу з Російською Федерацією та Китаєм; посилення взаємодії між НАТО та Європейським Союзом; зосередження зусиль Альянсу на внутрішньому розвитку та вирішенню проблем країн – членів НАТО) були запропоновані такі сценарії його розвитку: "нищівний", "негативний", "позитивний" та "реалістичний". Що, на нашу думку, є актуальним і дуже важливим питанням для напрямку воєнної політики та євроатлантичної інтеграції України на найближчі 5-10 років, а певний додатковий аналіз, який пропонується авторами, дозволить визначити перспективу партнерських відносин НАТО з Україною у військовій сфері.

Since the beginning of Ukraine's declaration of independence in 1991, Poland has been Ukraine's closest and the most important strategic partner.In order to fill the content of the strategic partnership between Poland and Ukraine, the parties have created a certain institutional structure for the partnership. These are permanent mechanisms for implementing and coordinating strategic interests within the partnership (Advisory Committee of the Presidents of Ukraine and Poland, Ukrainian-Polish Joint Commission on Trade and Economic Cooperation, Ukrainian-Polish and Polish-Ukrainian Parliamentary Groups, Permanent Ukrainian-Polish Conference on Issues European integration, Ukrainian-Polish, Polish-Ukrainian forums).But after 2015, there has been a certain crisis in Ukrainian-Polish relations, caused mainly by historical disputes after the Verkhovna Rada of Ukraine recognized the UPA soldiers as participants in the struggle for independence in 2015, and the Polish Seimas in 2016 recognized the Volyn tragedy as a genocide of the Polish people. Some experts have called recent years the worst period in the history of Ukrainian-Polish relations since 1989.Despite these developments, Polish-Ukrainian cooperation has great importance for Ukraine, as the Republic of Poland is one of the first countries convicted the invasion of Russian troops into Ukrainian territory and annexation of Crimea. The leadership of Poland stands for providing Ukraine with international support, material, financial and military-technical assistance from the EU, NATO and the IMF.Therefore, the article identifies priority areas for further defense cooperation between Poland and Ukraine on the basis of the analysis, taking into account contradictions based on the interpretation of historical events. Which, in our opinion, is an urgent and very important issue both for resolving the Donbas conflict and for Ukraine's Euro-Atlantic integration. ; Еще с начала провозглашения независимости Украины в 1991 г. Польша была самым близким и самым важным стратегическим партнером Украины.С целью наполнения содержанием стратегического партнерства Польши и Украины стороны создали определенную институциональную структуру партнерства. Это постоянно действующие механизмы реализации и координации стратегических интересов в рамках партнерства (Консультативный комитет президентов Украины и Республики Польша (РП), Украинский-польская смешанная комиссия по вопросам торговли и экономического сотрудничества, украинская-польская и польско-украинская парламентские группы, Постоянная украинско-польская конференция по вопросам европейской интеграции, Украинский-польский, Польско-украинский форумы).Но после 2015 года в украинско-польских отношениях прослеживается определенный кризис, вызванный преимущественно историческими спорами после того, как Верховная Рада Украины признала воинов УПА участниками борьбы за независимость в 2015 году, а польский сейм в 2016 году признал Волынскую трагедию геноцидом польского народа. Некоторые эксперты называют последние годы худшим периодом в истории украинского-польских отношений после 1989 года.Несмотря на эти события польско-украинское сотрудничество имеет очень большое значение для Украины, ведь РП является одной из первых стран, которая резко осудила вторжение российских войск на украинскую территорию и аннексию Крыма. Руководство РП выступает за предоставление Украине международной поддержки, материальной, финансовой и военно-технической помощи со стороны ЕС, НАТО и МВФ.Поэтому в статье на основе проведенного анализа определены приоритетные направления дальнейшего военного сотрудничества Польши и Украины учитывая противоречия на основе толкования исторических событий. Что, по нашему мнению является актуальным и очень важным вопросом как для решения конфликта на Донбассе, так и евроатлантической интеграции Украины. ; Ще з початку проголошення незалежності України в 1991 р. Польща була найближчим і найважливішим стратегічним партнером України.З метою наповнення змістом стратегічного партнерства Польщі та України сторони створили певну інституційну структуру партнерства. Це постійно діючі механізми реалізації та координації стратегічних інтересів у рамках партнерства (Консультативний комітет президентів України та Республіки Польща, Українсько-польська змішана комісія з питань торгівлі та економічного співробітництва, українсько-польська та польсько-українська парламентські групи, Постійна українсько-польська конференція з питань європейської інтеграції, Українсько-польський, Польсько-український форуми).Але після 2015 року в українсько-польських відносинах простежується певна криза, спричинена, переважно, історичними суперечками після того, як Верховна Рада України визнала воїнів УПА учасниками боротьби за незалежність у 2015 році, а польський сейм у 2016 році визнав Волинську трагедію геноцидом польського народу. Деякі експерти називають останні роки найгіршим періодом в історії українсько-польських відносин після 1989 року.Не дивлячись на ці події польсько-українська співпраця має дуже велике значення для України, адже Республіка Польща є однією із перших країн, яка різко засудила вторгнення російських військ на українську територію і анексію Криму. Керівництво РП виступає за надання Україні міжнародної підтримки, матеріальної, фінансової та військово-технічної допомоги з боку ЄС, НАТО і МВФ.Тому в статті на основі проведеного аналізу визначені пріоритетні напрями подальшого оборонного співробітництва Польщі та України враховуючи суперечності на основі тлумачення історичних подій. Що, на нашу думку, є актуальним і дуже важливим питанням як для вирішення конфлікту на Донбасі, так і для євроатлантичної інтеграції України.